Позакласна робота

Влітку можна не тільки гарно відпочивати та насолоджуватися сонечком та чистим повітрям, але й плідно попрацювати. Як ви думаєте: Про яку працю йде мова? Робота на городі????? Ні!!!!! Додаткова робота????? Ні!!!!!!!

Це мовний літній табір!!!!!!

Досвід роботи класного керівника

Педагогічний стаж, стаж роботи у системі освіти  - 16 років.

ТВОРЧЕ КРЕДО:
Найважливіше в педагогічній діяльності - це гармонія у стосунках з учнями, постійний творчий пошук і самовдосконалення

     Класний керівник — стрижень виховного процесу. Це нитка, яка зв'язує в одне ціле дитину, вчителя-предметника, батьків, громадськість. На мою думку, класний керівник — універсальна особистість. Це і вихователь, і психолог, і соціальний педагог, і педагог-організатор.

      Класний керівник повинен мати мудрість учителя, відповідальність старшого товариша, доброту матері, строгість батька. Адже для учня в школі немає ближчої людини, ніж класний керівник. Кому ж ще можна розповісти про негаразди з предмета, про сварку з товаришем чи про щасливу подію в сім'ї?                   

     Від класного керівника залежить ступінь сформованості учнівського колективу. Вміння згуртувати навколо себе дітей — великий дар і велика робота. Вміння захопити, повести, відкрити світ — неоціненний скарб справжнього педагога. Захоплення викладача стає захопленням учнів. І хочемо ми того чи ні, але, оскільки діти зовні схожі на своїх батьків, риси характеру класного керівника переходять у характер вихованців. Адже байдужість породжує байдужість. І лише вогонь породжує вогонь!

     У кожної людини є будинок - не просто житло з дахом над головою, а місце, де його люблять і чекають, розуміють і приймають таким, який він є. Одного чудового сонячного вересневого ранку ми з учнями почали створювати свій будинок, в якому нам разом дуже добре. Це наш клас. Він складається з будівельного матеріалу з особливими властивостями: доброти, гумору, взаємодопомоги, мудрості і захоплень. Кожний з нас поклав свою цеглинку в будівництво цього будинку. За цей період будівництва ми встигли подружитися, звикнути один до одного. 

      Ми - це наш клас, в якому 22 літери «Я». Кожен з нас - це унікальна, неповторна особа, одна єдина у своєму роді. Тому ми намагаємося дбайливо, з любов’ю і пошаною відноситися до себе і до оточуючих, приймати себе і інших такими, які ми є, тобто відноситися до себе і інших з терпінням і повагою. 

     У виховній роботі зі своїми учнями я керуюся  Конституцією України, Концепцією громадянського виховання, Законами України “Про загальну середню освіту”,  нормативними документами, наказами, розпорядженнями Президента України, Міністерства освіти та науки, обласного управління та районного відділу освіти.

         Починаючи працювати з колективом я поставила перед собою такі виховні задачі:

• вивчити особливості кожної дитини, її фізичний, психологічний стан, сім'ю, індивідуальні особливості і здібності;
• всіляко сприяти згуртованості класного колективу;
• почати роботу з розвитку учнівського самоврядування;
• активізувати роботу учнівського колективу через участь у загальношкільних та районних заходах;
• продовжувати традиції, що започаткувалися у період навчання в початковій школі, розвивати їх.

        Як класний керівник я досягаю поставленої мети через заохочування учнів до процесу самовиховання, навчаючи їх підготовці та організації колективних творчих справ, багато часу приділяю морально-етичному, національному та художньо-естетичному вихованню учнівського колективу, формуванню обов'язку, відповідальності, культури поведінки, тому загальний рівень вихованості та культури учнівського колективу - високий. 

       Національну спрямованість виховної роботи в класі реалізовую завдяки навчальній та позакласній діяльності. Виховною метою проведення уроків географії , англійської мови, позакласних заходів, годин спілкування та інформаційних годин було виховання в учнів патріотичних почуттів, любові до рідної землі, свого народу, готовності до праці в ім'я України, виховання поваги до культури та історії рідного народу, поваги до батьків, прищеплення шанобливого ставлення до звичаїв, традицій нашого народу. Робота з національного виховання була багатоплановою і різнобічною. Учні класу активно брали участь в наступних заходах: 

• районних змаганнях «Що? Де? Коли?»
• краєзнавчому форумі  «Історія рідного краю. Овруччина»
• конкурсі кращого читця « Поезія торкає струни моєї душі»; 
• святі писемності та української мови «День української писемності і мови…»;
• святі, присвяченому пам'яті Т.Г.Шевченка «Геній українського народу»

         Виховна робота у нашому класі – цікава та різноманітна, поєднує в собі традиційні форми та методи роботи класного керівника (години спілкування, класні збори, свята, операції, виставки-конкурси, виставки творчих робіт, відверті розмови, інтелектуальні ігри, турніри) та нетрадиційні (тренінги, проекти, фестивалі, калейдоскопи, анкети думок, колажі, пошукові ігри, акції, художні галереї та ін.), застосування яких вимагає організації міжособистісного інтерактивного спілкування в різних видах соціально значущої діяльності: методи педагогічного впливу, методи соціальної взаємодії, методи самоорганізації життєдіяльності школярів.

           Згуртуванню учнів групи в єдиний дружній колектив сприяє робота з організації учнівського самоврядування. Через діюче самоврядування учні мають можливість розвивати свої організаторські здібності, почуття відповідальності, ініціативи. Залучаючи дітей до участі в різноманітних громадсько-корисних справах, я намагаюся сприяти розвитку в них громадської активності, привчати їх до дотримання шкільного режиму, єдності педагогічних вимог до учнів з боку викладачів та батьків, спрямовую свої зусилля на корисні, потрібні суспільству справи: добре вчитися, готуватися до праці, берегти природу, охороняти її багатства, турбуватися про збереження історичних пам'яток та інших культурних цінностей, зразково поводитися, допомагати людям. Цьому сприяє активна участь класу в загальношкільних заходах:

• літературно-музичному святі «Україна – єдина країна
• меморіальній лінійці до Дня Перемоги «Ніхто не забутий, ніщо не забуте»
• екологічному форумі «Чиста Україна – чиста Земля»

 Крім того учні є активними учасниками традиційних загальношкільних свят.  Учні із задоволенням ведуть пошукову роботу, вивчають місця бойової слави, доглядають за партизанськими могилами, впорядковують пам’ятник загиблим воїнам, беруть участь у конкурсах, вікторинах, у багатоплановій природоохоронній  діяльності, що сприяє формуванню екологічної культури, моральної активності особистості, вихованню таких загальнолюдських цінностей як чуйність, чесність, правдивість, працелюбність, справедливість, гідність, милосердя, толерантність, совість, доброзичливість, готовність допомогти іншим, обов'язковість, добросовісність, ввічливість, делікатність, тактовність.

        Як і кожен класний керівник знаходжуся у постійному пошуку інноваційних концептуальних підходів до здійснення взаємодії з учнями з метою виховання свідомого громадянина своєї держави. 

               У становленні та розвитку учнів спираюсь на допомогу батьків. Батьківський комі¬тет працює разом із класним керівником, бере участь в організації групових та позашкільних заходів, також співпрацюємо з учнівським комітетом та адміністрацією школи. Найбільш ефективною є допомога батьківського комітету в оновленні та поповненні матеріально-технічної бази класу. У роботі з батьками використовую колективні та індивідуальні бесіди, зустрічі за «круглим столом», тренінги. Під час проведення батьківського всеобучу знайомлю батьків з новинками педагогічної літератури для батьків з проблем родинної та батьківської педагогіки, моделюю педагогічні ситуації, які допомогли б батькам розв'язувати родинні конфлікти, що можуть виникати під час спілкування дітей з батьками.

Талант в дитині кожній, як зернятко,

Знайдіть його і дайте прорости.

Дар той у неї від матусі й татка,

А ми вже мусимо його знайти!

Він колосом могутнім в простір злине,

Порадує усіх і збагатить.

Або ж ще при корінні згине

І згуби тої вам вже не простить...

Знайдіть його і людям подаруйте,

Допоможіть пробитися на світ.

Усіх отим талантом зачаруйте

Сьогодні, завтра, через сотню літ..

         Хоча я і не маю великого досвіду роботи як класний керівник, проте намагаюсь іти в ногу з часом. Сподіваюсь, що учням не нудно на виховних заходах, і вони принесуть бажаний результат мені, як вчителю, батькам і суспільству в цілому. Моя робота сьогодні спрямована на особистість, яка володіє арсеналом норм гідної моральної поведінки, культурою спілкування, етичними нормами співжиття. Педагогіка співробітництва, яка застосована в моїй навчально-виховній діяльності, є тим сприятливим середовищем, в якому  здатна сформуватися особистість громадянина, що володіє високим рівнем компетенцій, і готова до успішного самовираження в сучасному світі. Я сподіваюся, що мої вихованці наблизяться до своїх заповітних мрій, а для мене особисто це теж безцінний досвід і можливість самореалізуватися. 

     А закінчити  хочу словами Л.М.Толстого, який стверджував: «Виховання дітей є лише самовдосконаленням  вихователів».

 

Ігроманія - хвороба ХХІ століття. 

Чи існують ліки від неї?

Що таке ігроманія?

Словосполучення «XXI століття» майже в усіх асоціюється з розвитком новітніх технологій. Якщо 15 років тому для пересічної людини комп’ютер був інопланетним гостем, то зараз ця річ стала невід’ємною частиною нашого життя... Аналогічно, як людина не може існувати без паспорта та прописки, так сьогоднішній учень не може вчитись і жити без комп'ютера. Якщо вони йдуть до школи, то розмова починається так: "Я вчора знайшов таку гру...", "Я вже дійшов до шостого рівня", "Я вчора підключився до Інтернету", "Чого тебе вчора в "асьці" не було?". Так вони розмовляють на вулиці, удома, у спортивній школі та всюди-всюди, де тільки бувають. Шкода, але більшість підлітків асоціюють комп'ютер саме з Інтернетом та іграми. Це пов'язано швидше з тим, що їхній багаж знань про ці інноваційні технології надто обмежений. Якщо для світу комп'ютер - це повністю зібрана база даних в електронному вигляді, це спосіб виявити давність знахідки для археолога та винайти ліки від тієї чи іншої хвороби для медика, це можливість знайти загубленого родича чи просто дізнатись цікаву інформацію з усіх куточків світу, то для підлітка - це всього лише "забавка".

Молоді комп'ютер виявився «до смаку», адже він не тільки допомагає в навчанні, але й дає широкий спектр можливостей для відпочинку. Одним із таких засобів для «боротьби з буденністю» є комп’ютерна гра. Як не дивно, але ця, на перший погляд, безневинна річ стала лихоманкою нашого часу!

Ігроманія або лудо манія — це надмірне захоплення комп'ютерними або азартними іграми. Говорячи про віртуальні ігри, лудоманією страждає переважно молодь.

Психологи стверджують, що пристрастю до гри «уражено» близько 10 відсотків людей у світі. В багатьох із них вона перетворюється на хворобу. У зв’язку з цим ігроманію Всесвітня організація охорони здоров’я офіційно визнала хворобою XXI століття.

Навіщо грати? Причини комп’ютерної залежності

Відповідь проста: дехто не може самореалізуватися, і страх перед цим змушує відмовитися від жорстокого світу, аби поринути в ілюзію, де легко

завоювати авторитет і стати героєм. Деякі грають, щоб зменшити відчуття самотності: для них гра є альтернативою дружній компанії або улюбленій справі. За даними дослідження 14% дітей взагалі не займаються спортом та фізичною культурою, окрім уроків фізичного виховання. Ще 34% не беруть участі в гуртках і не займаються ніякими видами творчості. Натомість вони проводять весь вільний час біля телевізорів та за комп’ютерними іграми (кожен третій підліток!). Як стверджує більшість підлітків, вони обирають «комп’ютерний світ» через те, що не мають теми для спілкування з ровесниками чи батьками. Комп'ютерна гра - це особливий, віртуальний світ, де легко задовольнити основні потреби підлітка. Тут можна відчути себе героєм, який може все або багато з того, що забороняється йому в реальному світі. Тут можна самостійно ухвалювати рішення і не боятися відповідальності. Школярі часто йдуть у комп'ютерний світ у пошуках свободи і самоствердження.

У  цьому і небезпека: підліток реалізує свої сили і здібності у віртуальному світі, а особистісне зростання у світі реальному йде на задній план. Втеча у віртуальний світ серйозно деформує особистість, а у молодої людини зникає відчуття реальності. .

Однак основною проблемою користувачів, які довго перебувають за комп’ютером, є формування мультимедійної залежності. В такому випадку дуже важливо вміти переключати свою увагу на інші види діяльності, такі, наприклад, як спортивні вправи або творче заняття. Якщо ж людина не може змусити себе відволіктись від монітора, то вона вже залежить від віртуального світу і варто почати боротьбу з цією хворобою. В США була розроблена програма для боротьби з ігроманією, яка схожа на систему лікування наркоманії та алкоголізму. Такий «рецепт» уже розповсюджений по всьому світу, і Україна не є винятком. Уже рік у Києві працює медичний центр для лікування ігроманії (тел.: 8-050-997-1 &-3 5)

Комп’ютерна залежність - ознака психічного розладу. Це таке саме захворювання, як алкоголізм чи наркоманія. Комп’ютери та гральні автомати однаково небезпечні в цьому відношенні. Нервова система розладнується, болить голова, настає безсоння, стає нецікавим усе, окрім гри. І позбутися цього . нездорового потягу зовсім нелегко. Визначили грань між забавою і манією непросто. Чітко хвороба проявляється, якщо дйтина стає байдужою до навчання. Як правило, комп’ютерна залежність свідчить про проблеми в сім’ї, адже буд ь- яка проблема дитини - результат неуважності дорослих. Часом у постійній гонитві за грошима і прагненням прогодувати сім’ю батьки просто не приділяють хлопчикові належної уваги. І тоді для нього комп’ютерна гра стає відходом у світ чоловічого життя, де є боротьба, якісь перемоги і досягнення, котрих хлопчик не добивається в реальному житті.

Інша категорія ігроманів - хлопці, які почуваються непотрібними, самотніми. У грі вони переживають ті самі відчуття, які переживає людина в реальному житті, коли вона в чомусь задіяна.

Як розвивається захворювання

 Завзятого комп'ютерника чи ігромана можна відрізнити відразу. Він звернений усередину себе, не помічає або ігнорує зовнішні події, погано адаптується до реального життя. Навіть краса природи - і та сприймається з меншим захопленням, оскільки можливості комп'ютерної графіки безмежні, і на екрані монітора з'являються чудові, фантастично прекрасні, але неіснуючі насправді, пейзажі. Потяг до комп'ютерних ігор - із подорожами до неймовірних світів усе більше занурює у віртуальність. Цей стан вже й називається інтернет- залежністю.

На першій стадії це більш-менш легкий розлад. Через захоплення "новою іграшкою", людина перестає займатися усім іншим. Поступово людина віддаляється від родичів і друзів, залишаючи пріоритет за "усесвітньою павутиною". Як правило, користувач приховує від рідних (або співробітників в офісі), скільки часу він проводить на сайтах.

На другій стадії симптоми наростають як сніжний ком. Якщо людину силою відлучити від мережі, вона переживатиме почуття, схожі на муки наркомана, якому не дали чергову дозу. У користувача порушується увага, знижується працездатність, з'являються нав'язливі думки, безсоння, аж до повного відмовлення від сну, різко зростає потяг до стимуляторів - кави, сигарет, спиртних напоїв, наркотиків, причому деколи "на голку" сідають і ті, хто ніколи в житті наркотиків не пробував. Тому можна вважати, що в деяких випадках наркотична залежність є наслідком заходження спілкуванням у мережі. До психічних розладів додаються головний біль, перепади тиску, ломить кістки.

Третя стадія - соціальна дезадаптація. Користувач, вже не одержуючи задоволення від спілкування через Інтернет, все-таки постійно "висить" на сайтах. Стан депресії призводить до серйозних конфліктів з навколишнім світом і в сім'ї. Сильні, вольові особи ще можуть спробувати перемкнути свою увагу на щось інше. Слабкішим нічого не залишається, окрім як звернутися по допомогу до фахівців(найчастіше з допомогою близьких, бо самі не спроможні адекватно оцінити ситуацію).

Інтернет-залежність

Термін "інтернет-залежність" вперше був запропонований американським лікарем Ґолдбергом, кілька років тому. Під цим поняттям він розумів непереборний потяг до Інтернету, що характеризується "згубною дією на побутову, навчальну, соціальну, робочу, сімейну, фінансову сфери діяльності". За ступенем відходу від реальності інтернет-залежність вельми нагадує потяг до наркотиків, алкоголю, азартних ігор. Згідно з Дослідженням американських учених, 6-8% користувачів Інтернету вже мають дану патологію, адже багато хто використовує його не тільки для роботи або навчання, але і ведуть листування, користуються сайтами, призначеними для розваг, займаються сексом по Інтернету.    

         Внаслідок цього нормальний діалог з іншими людьми замінюється сурогатним спілкуванням у мережі. Цікаво, що навіть стадії формування Інтернет-залежності схожі зі стадіями "прив'язки" до наркотика. У фанатів Інтернету, які лікуються у спеціальних закладах, відбувається своєрідна "ломка", як і у наркоманів! Це - страшне видовище, розповідають лікарі. А після лікування пацієнти обов'язково потребують реабілітації і ресоціалізації

Статистика стверджує, що 9 із 10 дітей віком від 8 до 15 років зіштовхуються з порнографією в Мережі, близько 17% регулярно зазирають на заборонені сайти, а приблизно 5,5% готові втілити побачене там у життя... У мережі можна зіштовхнутися з пропагандою насильства, націоналізму й садизму. Дитині можуть розповісти, які приємні на смак наркотики, які незабутні відчуття викликає алкоголь і як виготовити саморобну бомбу.        

Злочин поряд з гральними автомата­ми

      Гральні автомати - це ще одна біда сучасного суспільства.Не слід вважати, що «однорукий бандит» - це якась примітивна залізна коробка з мікросхемою в середині. Все набагато складніше, ніж здається на перший погляд. Це унікальна система, яка здатна впливати на підсвідомість людини і вже давно є предметом досліджень психологів та фахівців інших профілів. Не в міру азартних гравців слід вважати хворими. Програвши значну суму грошей, такі хворі влазять у величезні борги, але програють й позичені кошти. . Особливо боляче спостерігати, як на апаратах-"копієчках" витрачають гроші у марних сподіваннях зірвати куш підлітки та пенсіонери. Адже загальновідомо, що виграти в «однорукого бандита» може лише його господар... До речі, спокуса кинути монетку і виграти велику суму грошей стосується абсолютно кожного. Першою ознакою виникнення залежності є втрата відчуття часу (цьому чимало сприяє і напівтемрява, яка зазвичай панує у гральних закладах). Людина гадає, що зайде на хвильку, лише спробувати, а, насправді, минає година, дві, а то й три. Якщо гравцеві важко зупинитися і залишити залу з гральними автоматами - сміливо можна говорити про виникнення патології.

Ігроманія, як і наркоманія, часто штовхає хворих на неї на вчинення . злочину, адже у обох випадках хворобливе задоволення коштує грошей. Яскравим прикладом цьому є минулорічне затримання працівниками міліції у Кам‘янці-Подільському високоповажної людини, викладача одного з вищих навчальних закладів, який вчиняв розбійні напади на автозаправочні станції, аби втамувати свій ненаситний азарт у грі на «одноруких бандитах». А що вже говорити про неповнолітніх, які, не замислюючись про своє майбутнє, грабують на вулицях перехожих, аби потім украдені гроші залишити у гральних залах у марних сподіваннях на великий виграш. Вони й гадки не мають, що ті самі «однорукі бандити» можна запрограмувати так, аби вони видавали виграш «по плану» ( лише раз на місяць), або ж взагалі не видавали  ( окрім дріб’язкових, так би мовити, для підтримання азарту).

         Держава в усі часи намагалася вберегти своїх громадян від хворобливої пристрасті до гри. Наприклад, навіть ще за часів Петра І видавалась безліч  законів про покарання за азартні ігри штрафами. Крім того, тоді заборонялось програвати більше рубля.

         У наш час законотворці теж намагаються обмежити певним чином діяльність підприємців, Які бажають збагатитися на людській пристрасті. З цією метою видані закони, які забороняють допуск у гральні зали неповнолітніх, автомати забороняється .розташовувати у малих архітектурних формах та громадських місцях (як то, магазини, кав'ярні, зупинки громадського транспорту, територія ринку). Власник грального закладу повинен мати відповідну ліцензію. Але всього цього не достатньо,щоб батьки були спокійні за своїх дітей. Адже ми спостерігаємо порушення закону на кожному кроці,а вберегти свою дитину від згубної звички під силу тільки нам.

Зрозуміло, 12-15-річні підлітки ще не мають можливості заробляти. А от щоб просиджувати по 5—6, а то й більше годин біля автоматів, гроші знаходять. Для цього задоволення замало зекономленої на обіді гривні. Бажання пограти на автоматах, не відбитися від компанії друзів чи однокласників спонукає одних підлітків таємно лізти в батьківську кишеню, інших - здобувати гроші шляхом усвідомленої злочинної діяльності.

Нерідко гральні клуби стають місцем збору правопорушників, у тому числі груп підлітків, де вони проводять свої так звані тусовки. Зло, як відомо, породжує ще більше зло. І в це коло потрапляють випадкові, цілком благополучні і до того слухняні діти, які стають заручниками цих тусовок. Відомо, що в ході перевірок цих клубів правоохоронці фіксують факти поширення серед відвідувачів розважальних закладів наркотичний засобів. Та це тема окремого дослідження.

                          Як лікуватися від манії гри?

Лікування, яке застосовується у випадках комп’ютерної залежності, приблизно таке ж саме, як при деяких психічних захворюваннях. Підбираються особливі речовини, які відновлюють нервову систему. Зокрема, широко використовуються антидепресанти - препарати, які блокують і гальмують надмірний викид гормонів стресу.

Лікувати ігроманію доводиться щонайменше тиждень, щонайбільше — кілька років. Та найважливіший тут настрій хворого. Якщо не усвідомити масштабу проблеми і не звернутися вчасно по допомогу, можна назавжди стати рабом бажання бути переможцем.

Мабуть, усім відомо, що легше запобігти хворобі, чим лікувати її наслідки. А чи зумієте ви, шановні батьки, врятувати своїх нащадків від хвороби 21 століття, залежить від вашої мудрості, терпіння, від вашого бажання бачити і чути свою дитину. Пам'ятайте, діти потребують в першу чергу вашої уваги, любові ,а вже потім матеріальних статків, не пропустіть той час, коли дитина від вас віддаляється, не згубіть своєї дитинки у вирі буденності, бо всі ми знаємо, що здорові діти-то наше щасливе майбутнє, спокійна старість.

Якщо поріг вашого дому переступила ця хвороба, і ви вже не можете зарадити самостійно біді...

ПАМЯТАЙТЕ!!!

у Києві працює медичний центр для лікування ігроманії (тел.:8-050-997-16- 35)

Психологи рекомендують...

Коли найкраще розпочинати ознайомлення дитини з комп’ютером? Щодо цього побутує безліч думок. Більшість фахівців стверджують, що ази комп’ютерної техніки можна опановувати не раніше 8-9 років (допустимо, але небажано з першого класу). У цьому віці дитині вперше можуть знадобитися найпростіші програми (Word, Excel, Internet Explorer або інший веб-браузер), щоб виконувати деякі домашні завдання або спілкуватися з однокласниками. Батькам слід потурбуватися про спеціальну навчальну літературу для дитини й для себе.

Починати треба дуже обережно; перші сеанси за комп ютером не повинні перевищувати 20 хвилин, для дітей 6—7 років — 15 хвилин, для підлітків (12- 15 років) — півгодини. Кожен місяць час за монітором можна продовжувати на 5 -10 хвилин, доводячи до 1,5—2 годин на день. Оптимальний графік для дитини: 15 хвилин роботи й 10-хвилинна перерва (краще на свіжому повітрі, граючись із однолітками, а не сидячи за телевізором чи книжкою).

Купивши комп’ютер, батьки зіштовхуються з не менш актуальним питанням — де його поставити? Фахівці вважають, що бажано не в дитячій кімнаті, навіть якщо це подарунок дитині. Цей прилад може порушити гармонію простору за фен-шуєм. Навіть на найбезневинніших, здавалося б, інтернет-ресурсах на дитину чатують безліч небезпек. Наприклад, у «рекламному вікні» може з’явитися фотографія оголеного тіла або ще більш відвертої сцени. Татам і мамам кібер-дитини варто заздалегідь розповісти їй про те, з чим можна зіштовхнутися у Всесвітньому павутинні. Поясніть їй, що в Інтернеті трапляються темні підворітні, дивні незнайомці й лиховісні кубла, де гуляти дуже небезпечно. Ознайомте її з правилами безпеки у віртуальному світі.

Буде краще, якщо з дитиною до 10—12 років в інтернет-прогулянку вирушить хтось зі старших. Нехай дитина сидить за клавіатурою і вчиться користуватися технікою, головне — щоб ви контролювали весь маршрут її «подорожей». Якщо дитина користується Інтернетом сама, слід подумати про вибір програм фільтрації.

Нині під час настройки системи Інтернет можна зробити заборону на певні теми, вони просто не відкриватимуться. Зробити це можна самому, якщо людина добре розбирається в комп’ютерній техніці, або попросити фахівця. У настройках існує параграф «безпека», де зазначено, що можна відкривати, а що - не можна.

Фахівці радять встановлювати на комп’ютер, яким користується дитина, хорошу програму-брандмауер (наприклад firewall), яка захистить його від хакерських атак. А в меню браузера варто відключити cookies і, якщо можна, підтримку Java.f.

Ваша дитина може підхопити комп’ютерний вірус — і в Мережі, і у власній поштовій скриньці. Діти отримують спам-розсилки повідомлень рекламного чи розважального характеру, а віртуальні хулігани розсилають файли або посилання на сайти з веселими комп’ютерними іграми. Малюки охоче роздивляються їхній зміст, де на екрані зненацька може вигулькнути якась «страшилка», що б’є по дитячих нервах!

              Якщо дитина користується електронною поштою, зареєструйте для неї не одну, а кілька скриньок. Особисту зазвичай створюють на сервері свого провайдера — тільки для листування з друзями. Другу — на безплатному поштовому сервері, наприклад mail.ru, kin.ru, yandex.ru, hotbox.ru. Цією адресою можна користуватися для реєстрації в онлайнових іграх, на форумах, для участі в дитячих віртуальних конкурсах. У багатьох поштових програм є вмонтовані фільтри, які захистять поштову скриньку дитини.

            Якщо спам усе-таки потрапляє в поштову скриньку малюка, поясніть йому, що відповідати на такі повідомлення не можна в жодному разі! Будь-яка відповідь послужить сигналом — адреса актуальна, діє, і потік листів зросте в кілька разів. Навчіть дитину видаляти небажані повідомлення і вносити зворотну адресу в спам-фільтр.

Зверніть увагу дитини на те, що не можна відкривати вкладені файли, які приходять із незнайомих адрес. Заражений вірусом файл може прийти навіть від друга, якщо той його не перевірив. Якщо ваш маленький комп’ютерний геній знатиме, що віруси здатні знищити все, що є в комп’ютері, зокрема його улюблені ігри, малюнки й фотографії, — він стане обережним...

                Незайвим буде, перш ніж купувати гру, вивчити відгуки в Інтернеті про неї або розпитати знайомих. Оптимальний варіант — комп’ютерні ігри з персонажами, які вже знайомі дитині з казок та фільмів.

             Ніщо не вабить так дітей, як віртуальна реальність! Тому спробуйте укласти з дитиною договір, який можна повісити на помітному місці біля комп’ютера. У договорі (в жартівливій формі) дитина мусить пообіцяти, що користуватиметься комп’ютером тільки після уроків і не більше, наприклад, двох годин на день. Відповідний годинник (згодиться навіть кухонний) фіксуватиме дотримання цієї угоди.

            Ігри, які нині продаються в Україні, практично не мають жодних вікових градацій. Те, що є на ринку — суцільна піратська продукція, ми тільки намагаємося вийти на рівень, де все було б ліцензійним. На жаль, якісна продукція коштує дорого. Чи стане хтось купувати гру за 100 у.о., якщо таку ж можна купити за ЗО грн.? Кожен патріот передусім орієнтується на свій гаманець. Якщо «пірати» використовували гру з суперобкладинкою, на якій вказано вікові рекомендації, то вони її роздрукують, оскільки все це робиться елементарно — на ксероксі. А якщо використовували «голу» гру, то про які вікові градації може йтися? Дуже часто в потоку такої продукції трапляються «негативні» ігри. Батькам слід звернути увагу на ті з них, де багато крові, насильства та вбивств. Не сама ж дитина купує собі віртуальні ігри!               Якщо батьки не хочуть, щоб їхні діти деградували, треба купувати ігри на логічне мислення, які сприяють розумовому розвитку, — тепер їх багато... Чергувати комп’ютерні ігри зі спілкуванням з однолітками — це найкращий варіант відпочинку від віртуальних розваг.

            На жаль, багато дітей чергують ігри зі спілкуванням у різноманітних чатах, форумах тощо. Статистика стверджує, що багато віртуальних «друзів», котрі видають себе за дітей, — насправді лихі й підступні дорослі. Домаганням педофілів через Інтернет щорічно піддаються близько 30% юних користувачів Мережі. Зловмисники використовують стандартні прийоми, що завжди спрацьовують: видають себе за героїв з мультиків, надсилають посилання на «дитячий ресурс із веселими картинками» або пропонують зустрітися...

            Категорично забороняйте дитині публікувати в Інтернеті й повідомляти будь-кому свою адресу, домашній телефон, номер мобільного, вік, справжнє прізвище, ім’я й посилати незнайомцям свої фотографії. Краще хай вона буде в Мережі  Карлсоном,  Мумій-Троллем, ким завгодно! Підтримуйте цей образ, поки дитина перебуває в Інтернеті, але не забувайте виходити з нього, вимикаючи комп’ютер...

              Купуючи комп'ютер, зважте всі «за» і «проти» входження свого малюка у новий для нього світ. І постарайтеся вберегти його від підводних рифів та течій у незвичному плаванні океаном сучасних технологій...